Новини
Україна: виклики циркулярної відбудови — думки партнерів проєкту LIFE D2R-GreenUA
Від перетворення воєнних уламків на нові ресурси до створення сталих виробничо-економічних ланцюгів: свідчення партнерів проєкту LIFE D2R-GreenUA розкривають виклики відбудови України та цінність міжнародної співпраці.
Як перетворити уламки, залишені війною, на ресурс для відбудови? Відповідь полягає не лише в технологіях переробки, а й у здатності створювати нові економічні ланцюги, долати нормативні перешкоди та налагоджувати взаємодію між підприємствами, установами й місцевими громадами.
Саме це завдання перебуває в центрі європейського проєкту LIFE D2R-GreenUA, у межах якого українські та європейські організації співпрацюють задля сприяння відновленню та повторному використанню матеріалів, отриманих унаслідок демонтажу будівель.
Свідчення партнерів дають змогу сформувати комплексне уявлення про шлях, необхідний для того, щоб циркулярна відбудова стала реальною практикою. Серед учасників проєкту — Ванесса Руссано (Vanessa Russano), генеральна секретарка Італійської торгової палати в Україні (CCIPU), яка наголошує на важливості налагодження зв’язків між компетенціями, економічними можливостями та найкращими міжнародними практиками.
«Проєкт D2R сприяє налагодженню взаємодії між компетенціями, інвестиційними можливостями та найкращими практиками, необхідними для підтримки відбудови України».
CCIPU долучається до проєкту, сприяючи співпраці між державними установами, підприємствами, дослідницькими організаціями та місцевими громадами. Мета такої діяльності — заохочувати обмін знаннями та розвивати можливості співпраці між Італією, Україною та Європою.
Новий виробничо-економічний ланцюг: перетворення уламків на ресурси
Щоб відновлення матеріалів стало невіддільною частиною відбудови, необхідно створити систему, у якій кожен етап виробничо-економічного ланцюга буде пов’язаний з іншими.
Матьє Моріваль (Mathieu Morival), керівник проєкту Neo-Eco та координатор проєкту, вважає саме таку взаємодію одним із ключових чинників успіху циркулярної економіки.
«Ми повинні налагодити взаємодію між тими, хто має у своєму розпорядженні уламки, тими, хто здатен перетворити їх на перероблену продукцію, і тими, хто готовий використовувати цю продукцію».
Однак співпраця між цими учасниками має ґрунтуватися на міцному економічному підґрунті. Як наголошує Моріваль, система повинна бути економічно життєздатною для всіх залучених сторін — від місцевих органів влади до підприємств із переробки відходів і будівельних компаній.
Фінансова стійкість також є центральною темою внеску Маттео Соліво (Matteo Solivo), координатора напрямку ЄС у Microfinanza, який підкреслює важливість збору конкретних даних для оцінювання життєздатності ініціатив.
«Що більше даних ми маємо у своєму розпорядженні, то більше можливостей гарантувати сталість реалізації заходів».
Наявність інформації про витрати, результати та вплив діяльності дає змогу розробляти фінансові моделі, здатні підтримувати циркулярні рішення навіть після завершення європейського фінансування. Мета полягає в тому, щоб забезпечити довгострокову сталість партнерств та ініціатив, розроблених у межах проєкту.
Проте економічна сталість також залежить від попиту на перероблені матеріали. Роман Пучко (Roman Puchko), генеральний директор ReThink, звертає увагу на необхідність створення ринкових умов, за яких вторинні матеріали зможуть конкурувати з первинною сировиною.
«Ми повинні створити умови, за яких первинні матеріали стануть дорожчими, а вторинні — доступнішими».
Адже витрати на сортування, транспортування та обробку можуть зробити переробку менш вигідною порівняно з видаленням відходів або використанням традиційної сировини. Саме тому розвиток технологій необхідно доповнювати політиками та економічними інструментами, які стимулюватимуть використання відновлених матеріалів.
Чіткіші правила для подолання перешкод
Створення ринку перероблених матеріалів також потребує належної нормативно-правової бази.
Ірина Ярмоленко (Iryna Yarmolenko), генеральна директорка IRS, зазначає, що початковий аналіз у межах проєкту виявив низку проблем у системі управління уламками в Україні: від відсутності усталених процедур припинення статусу відходів до недостатніх систем відстеження, труднощів із сертифікацією та розпорошення відповідальності між державними установами.
«Необхідне скоординоване втручання на всіх рівнях, яке супроводжуватиметься посиленням політичної волі».
Координація між державними установами, органами місцевого самоврядування та економічними операторами має вирішальне значення для подолання бар’єрів, що перешкоджають відновленню матеріалів, і сприяння впровадженню спільних практик.
На важливості економічних стимулів і нормативного регулювання для розвитку галузі наголошує також Олег Костюшко (Oleg Kostiushko), керівник відділу якості Kramar ECO. Маючи понад двадцять років досвіду у сфері управління відходами в Україні, він підкреслює, що низька вартість захоронення на полігонах може стримувати інвестиції в переробку.
«Доки захоронення відходів на полігонах залишатиметься дешевим, ринок не розвиватиметься самостійно».
На думку Костюшка, державна політика може сприяти зміні цих умов, стимулюючи використання перероблених матеріалів, насамперед під час будівництва доріг та реалізації державних інфраструктурних проєктів.
Від сортування матеріалів до місцевих громад
Правила та стимули мають втілюватися в конкретні заходи на місцях. Ефективне управління уламками починається вже на етапі демонтажу — з правильного сортування матеріалів і відокремлення небезпечних компонентів.
Саме на цьому наголошує Тетяна Ткаченко, керівниця кафедри технологій захисту навколишнього середовища та охорони праці КНУБА:
«Ефективне управління відходами від демонтажу починається з правильного сортування та відокремлення небезпечних компонентів».
Проєкт передбачає випробування Regenerative Hubs — пілотних центрів, у яких у реальних умовах тестуватимуть сортування, подрібнення, просіювання, логістику та повторне використання матеріалів. Цей досвід також дасть змогу зібрати дані про витрати й фактичну доцільність різних рішень.
Як зазначає Матьє Моріваль:
«Практичні тематичні дослідження допоможуть нам зібрати реальні економічні дані про витрати на транспортування, сортування та переробку».
Спиратися на практичний досвід важливо також для розроблення реалістичних рекомендацій щодо державної політики. Еммануель Лоу (Emmanuel Lowe), стратег, залучений до стратегічного та нормативного напрямів проєкту, підкреслює важливість саме такого підходу:
«Одна з ключових переваг проєкту D2R полягає в тому, що він починається з практичних випробувань і реальних труднощів упровадження, а вже згодом переходить до розроблення рекомендацій щодо державної політики».
Поряд із технічними та нормативними аспектами постає необхідність посилення компетенцій місцевих органів влади. Софія Шутяк (Sofiia Shutiak), юридична аналітикиня Lviv City Institute, звертає увагу на роль територіальних громад, багатьом із яких бракує спеціалізованих фахівців для управління уламками війни.
«Зміни в системі розпочнуться тоді, коли в громадах з’являться спеціалісти, безпосередньо відповідальні за управління уламками».
Для впровадження нових практик також потрібні доступні методології та зрозумілі інструменти для тих, хто має застосовувати їх у повсякденній роботі. На цьому наголошує Лідія Шимон (Lidiia Shymon), керівниця проєкту Neo-Eco Ukraine, яка працює над перетворенням принципів циркулярної економіки на конкретні інструменти для українських громад.
«Система працюватиме тоді, коли повторне використання матеріалів стане стандартною та зрозумілою складовою відбудови, а не винятком».
До цієї методологічної роботи долучається Людмила Сєрих (Liudmyla Sierykh), керівниця проєкту CERN. Її команда працює над розробленням методології управління уламками, яку можна буде відтворювати в різних умовах, аналізом найкращих міжнародних практик, бізнес-моделей і рекомендацій щодо адаптації українського законодавства.
«Для громад це означає можливість користуватися чіткими методологіями, економічними моделями та практичними прикладами, які допомагатимуть у процесах ухвалення рішень».
Таким чином, посилення місцевих компетенцій стає необхідною умовою перетворення експериментальних рішень на довготривалі практики, адаптовані до потреб і ресурсів кожної окремої території.
Міжнародна співпраця: навчатися одне в одного
Обмін досвідом між різними країнами є ще одним ключовим елементом проєкту.
Доменіко Віто (Domenico Vito), міжнародний консультант IRS, розглядає різноманітність компетенцій учасників партнерства як ресурс для пошуку інноваційних рішень і налагодження діалогу між різними поглядами.
«Там, де є різноманітність, виникає також динамічне середовище, у якому можуть народжуватися інноваційні рішення».
Співпраця дає змогу поєднати потреби українських громад із досвідом, напрацьованим в інших європейських країнах, сприяючи обміну знаннями та адаптації найкращих практик до місцевих умов.
У цьому напрямі важливу роль відіграє GBC Italia, представлена Сільвією Брембаті та Валентиною Маріно, яка координує діяльність із посилення компетенцій та передачі знань.
Італійський досвід управління та відновлення уламків після землетрусів може стати корисним орієнтиром для подолання викликів, з якими стикається Україна. Як зазначають представниці GBC Italia, цінність проєкту полягає в синергії між розвитком компетенцій, передачею знань і досвідом у сфері циркулярної економіки. Це дає змогу використовувати досвід різних територій для пошуку ефективніших рішень, адаптованих до українського контексту.
Водночас передача знань не означає автоматичного копіювання моделей, розроблених в інших країнах. Як уточнює Еммануель Лоу:
«Йдеться не про копіювання та вставлення іноземних моделей, а про розуміння того, що саме може реально працювати в Україні».
Мета полягає в тому, щоб використовувати міжнародний досвід з урахуванням операційних умов, інституційної структури та конкретних потреб відбудови України.
Свідчення партнерів об’єднує одна спільна думка: циркулярна відбудова потребує системи, яка поєднує технології, економічну сталість, чіткі правила та місцеві компетенції.
У межах LIFE D2R-GreenUA партнери працюють над тим, щоб продемонструвати, як уламки війни можуть стати ресурсом для відбудови, сприяючи формуванню моделі, яка забезпечує раціональне використання матеріалів, зміцнення місцевих виробничо-економічних ланцюгів та інтеграцію принципів циркулярної економіки в повсякденну практику.
Адже стала відбудова стосується не лише того, що відбудовується, а й того, як управляють ресурсами та залучають громади до цього процесу.
Турин, 12 жовтня 2026 року