Новини
Агроекспорт з України у 2025 році
У 2025 році сільське господарство та агропромисловий комплекс продовжили залишатися одним із ключових стовпів економіки України, забезпечуючи більше половини загального обсягу експорту країни й становлячи приблизно 55% від загального обсягу експортних потоків. Незважаючи на логістичні обмеження, торговельну напруженість та зниження обсягів експорту до Європейського Союзу, Україна залишається важливим гравцем на ринку сільськогосподарської сировини та окремих сегментів перероблених продуктів, що відкриває значні можливості для італійських компаній, які бажають експортувати до України або імпортувати з України.
У 2025 році експорт агропромислового комплексу України досяг приблизно 22–23 млрд доларів США, при цьому зростає частка переробленої продукції з доданою вартістю порівняно з традиційною домінуванням сировини. Одночасно імпорт сільськогосподарської та харчової продукції зріс до близько 9 млрд доларів, що свідчить про життєздатний і відкритий внутрішній ринок для іноземних постачальників.
Обсяги експорту харчової продукції з України зменшилися у 2025 році насамперед через різке скорочення продажів до Європейського Союзу, який відповідає більшій частині цього спаду. У той же час зростають поставки до країн Африки та інших зарубіжних ринків, а Туреччина стає одним із провідних торговельних партнерів, що відкриває нові маршрути, які фактично замінюють традиційний напрямок Україна–ЄС.
Для італійських підприємств, які експортують до України, розвиток внутрішнього ринку харчової продукції та зростаючий імпорт перероблених продуктів (сиров’яр, сир, олії, консерви, хлібобулочні вироби) створюють конкретні можливості, особливо за умови участі у спеціалізованих b2b‑зустрічах, виставках та делегаціях, організованих італійськими установами та асоціаціями.
Для компаній, які імпортують сировину з України (пшениця, кукурудза, олійні культури, насіння, олії тощо), нові логістичні коридори та зміщення відправок до нерадянських ринків можуть сприяти гнучкішим партнерським угодам та довгостроковим контрактам, але вимагають детального аналізу ризиків та альтернативних транспортних маршрутів ( multimodalні схеми, «залізниця–порт» тощо).
Турин, 4 березня 2026 року